Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 922/4955/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на постановувід 24.11.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/4955/15за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"простягнення 20122,20грн,за участю представників: від позивача - від відповідача - не з'явився Скакун Ю.Є.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2015 у справі №922/4955/15 (суддя Суярко Т.Д), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді: Россолов В.В., Шепітько І.І.), частково задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі-відповідач) про стягнення 20122,20грн у відшкодування виплаченої страхової суми. Стягнено з відповідача на користь позивача 18312,65грн, в решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст. ст. 512, 993, 1191 Цивільного кодексу України, п. п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі-Методика), ст. ст. 41,.42,.43 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає безпідставним застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. 1191 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою регулюються відносини стягнення шкоди в порядку регресу, які в цьому спорі між сторонами не виникли. Скаржник також посилається на необґрунтованість відхилення його доводів про необхідність урахування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку суми, що може бути ним відшкодована і, в зв'язку з цим, вважає, що для визначення цього показника мала бути призначена судова експертиза або ж враховано висновок №1787 від 13.05.2014 експертного автотоварознавчого дослідження, наданий на його замовлення ХНДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву на касаційну скаргу та на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2016, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені зазначеною ухвалою.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 19.09.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та Відкритим акціонерним товариством "Завод ім. Фрунзе" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1248а/12х, відповідно до якого здійснено добровільне страхування транспортного засобу FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску. Страхова сума на транспортний засіб визначена в розмірі 93627,50грн, страховий тариф 3,76%. Договором визначені наступні страхові ризики: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій. Франшиза за страховим випадком - збитки внаслідок ДТП встановлена в сумі 468,14грн (0,5 % від страхової суми). Період дії договору добровільного страхування з 20.09.2012 по 19.09.2013.

31.07.2013 о 10 годині 30 хв. на перехресті проспекту Московського та вулиці 17-го партз'їзду в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_5 (транспортний засіб FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (транспортний засіб ВАЗ 21093, номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3). Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_6 правил маневрування (п. п. 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306), що підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24.10.2014 у справі №644/7554/13-п (провадження № 3/644/2123/13), якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00грн.

09.08.2013 позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.001.13.10537/VESKO28508, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 27087,04грн (з урахування франшизи за договором про добровільне страхування).

12.08.2013 позивач сплатив на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" суму страхового відшкодування в розмірі 27087,04грн, що підтверджується платіжним дорученням №50860 від 12.08.2013.

При цьому, відповідно до акту виконаних робіт №ЗиФ-600091 від 16.09.2013, загальна вартість виконаних робіт по відновленню автомобіля FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_1, склала 26745,63грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС за номером 5200369-100 з терміном дії до 26.06.2014. Згідно вказаного полісу розмір франшизи складає 1000,00грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" з вимогою №4054/10537/УБК від 06.05.2015 про відшкодування 27087,04грн виплаченої потерпілій особі страхової суми.

Втім, зазначена вимога задоволена відповідачем частково, в сумі 6964,84грн, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" решти суми виплаченого страхового відшкодування, вимоги якого обґрунтовані приписами, зокрема, ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 9, 22, п. 2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".

Вирішуючи спір у справі, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині 18780,79грн, зазначивши, що після виплати страхового відшкодування потерпілій особі до позивача, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріальної шкоди або до страховика цієї особи При цьому, суди встановили, що сума страхового відшкодування підлягала сплаті позивачем в розмірі фактичної вартості ремонтних робіт - 26745,63грн, а з вирахуванням з цієї суми 1000грн франшизи та 6964,84грн сплачених відповідачем, з останнього підлягає стягненню решта суми - 18780,79грн.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасним, тобто, такими, що стали наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 512 та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: новий кредитор - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому - Відкритому акціонерному товариству "Завод ім. Фрунзе" за договором добровільного страхування, отримав від останнього як від первісного кредитора право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", яким застрахована відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія ОСОБА_6

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" відповідно до поліса №АС5200369-100 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Втім, вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування" та умовами договору №1248а/12х добровільного страхування, пунктом 28.10 якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" та Відкрите акціонерне товариство "Завод ім. Фрунзе" узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно-правової відповідальності не порушує право на відшкодування фактичних витрат особи, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, адже це право може бути реалізоване шляхом подання позову до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до спеціального законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2014 №6-49цс14 та від 02.12.2015 №6-691цс15).

На зазначеному вище відповідач наголошував, заперечуючи проти розміру позовних вимог, втім, місцевий господарський суд, відхиляючи вказані доводи дійшов хибного висновку про те, що приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не врахувавши наведених вище законодавчих норм, тоді як апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу, не визначився із правовою кваліфікацією відносин сторін (регрес чи суброгація) та із нормами законодавства, які підлягають застосуванню, а, відхиляючи доводи відповідача про обмеженість його відповідальності, зокрема, внаслідок необхідності врахування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку суми відшкодування, послався на приписи п. 7.38 Методики, зазначивши, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу потерпілої особи дорівнює нулю, втім не спростував доводів відповідача про те, що вказаний пункт Методики не підлягає застосуванню до спірних правовідносин через наявність підстав, вказаних у п. 7.39 цієї Методики.

Таким чином, не врахування господарськими судами наведених вище положень законодавства, не з'ясування дійсного змісту правовідносин між сторонами за справою і не надання оцінки вказаним вище обставинам, які мають суттєве значення у справі, є порушенням вимог ст. ст. 43, 43, 84 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення та оцінки доказів, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України вважає за необхідне скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин, дослідження всіх доказів і надання їм належної правової оцінки з врахуванням викладених вище вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі Господарського суду Харківської області №922/4955/15 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2015 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк